У мене однозначно особисті рахунки з владою

18/12/2009 Новини і Публікації

Ъ продовжує серію інтерв’ю з кандидатами в президенти. Керуючий партнер ТОВ «Меджістерс» Олег Рябоконь розповів кореспондентом Людмилі Долгополовій і Олександру Свириденко про те, якою він бачить Україну після свого обрання главою держави. Пан Рябоконь ставить перед собою мету створити в Україні сильне і впливове громадянське суспільство.
– Навіщо вам, успішному юристу, мільйонерові, пост президента?
– Пост президента я розглядаю як майданчик для проведення великої реформи. Це реформа, реалізація якої не закінчується виборами президента. Нинішня система влади в Україні себе вичерпала, і всі чудово розуміють, що влада – це корпорація, мета якої – забезпечити інтереси виключно своїх членів. Тому я пропоную запровадити нову модель управління і економічного розвитку держави. Вона передбачає передачу контролю за владою і прийняттям рішень на державному та муніципальному рівнях безпосередньо громадянам. Громадяни повинні мати контроль над державними коштами і самі вирішувати, на які цілі їх спрямовувати. Як людина, яка до політики ніякого відношення не мала і яка іде у владу, щоб реалізувати завдання громадянського суспільства, я більше за інших кандидатів підходжу для цієї місії.

– Вам не здається, що для виконання такого завдання логічніше було спочатку створити якусь громадську організацію чи партію, а не йти на президентські вибори самовисуванцем?
– Своїм життєвим і професійним шляхом я показав, що я за людина, і яку відповідальність готовий брати на себе. Я підняв одну з найбільших юридичних фірм в країні. Мого досвіду цілком достатньо, щоб упоратися із завданнями президента країни. Якщо б їх могли сьогодні вирішувати без мене, я б продовжував займатися своїм бізнесом, розвивав його, будував би офіси в Нью-Йорку, Брюсселі та Китаї. Але зараз ситуація така, що система пропонує нам робити вибір тільки з її представників. А мій досвід і міжнародний світогляд говорить про те, що, хто б з кандидатів не був обраний, всі приходять для того, щоб очолити систему і стати її частиною. А це призведе до того, що ми знову на якийсь проміжок часу втратимо країну.

– Після президентських виборів ви маєте намір створити свою політичну силу?
– Безумовно, і зараз це вже відбувається. Але я вважаю, що партія – всього лише інструмент для виконання поставлених завдань. Спочатку нам потрібно до кінця сформулювати завдання, навколо нього об’єднати всіх активних членів нашого суспільства, створити громадський рух і тільки після цього виходити на вибори, на формування політичних сил.

– За даними соцопитувань, поки що ви не користуєтеся широкою популярністю. На що ви розраховуєте, якщо досі не проводите рекламну кампанію?
– Ось зараз я почав з’являтися на телебаченні. Адже все залежить від фінансового ресурсу. Я самовисуванець, і зараз маю розуміти, що за три місяці я витрачу близько 5 млн. грн своїх особистих коштів. Вибачте мене, але це величезні гроші, і на сьогоднішній день на них можна прорекламувати себе в інтернеті, і купити ефірний час, що я, власне, і роблю. Ще один канал для агітації – безкоштовний ефір на державному телебаченні. Все.

– У вашій біографії зазначені періоди роботи позаштатним радником першого віце-прем’єра, кількох міністрів. Кого конкретно ви консультували?
– Колишнього першого віце-прем’єра Олега Дубину, міністра охорони навколишнього природного середовища Василя Шевчука, колишнього держсекретаря з питань торгівлі Міністерства економіки, а нині заступника глави секретаріату президента Андрія Гончарука, міністра промислової політики Володимира Новицького. Я виступав в якості керівника групи юристів, які відстоювали інтереси України під час визнання її країною з ринковою економікою. Я представляв інтереси Кабінету міністрів в 2000 році, мені видавали відповідні повноваження, коли Україну звинувачували в порушенні прав інтелектуальної власності і вводили санкції. Коли збили літак над Чорним морем (4 жовтня 2001 року. – Ъ), я консультував Дубину з усіх міжнародно-правових питань, що виникли у зв’язку з цим.

– Ваші конкуренти, зокрема Михайло Бродський, називають вас технічним кандидатом Юлії Тимошенко. Зв’язок з БЮТ простежується і через ваших колишніх партнерів по фірмі «Меджістерс» – першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука і народного депутата фракції БЮТ Сергія Власенка.
– Я юрист. У технічного кандидата має бути замовник, який його наймає для реалізації якоїсь технології, щоб задовольнити свої інтереси. Скажіть мені, в чому ви бачите технологію?

– Ви можете віддати замовнику ваші квоти у виборчих комісіях. За даними ЦВК, серед кандидатів у президенти ви займаєте передостаннє місце щодо заповнення цих квот.
– Свої квоти я нікому віддавати не буду. До мене дійсно неодноразово зверталися з цим проханням з БЮТ, намагалися встановити зі мною контакт, але я відмовився. Замість цього я звернувся до громадських організацій з відкритим листом. Мовляв, хлопці, я от тільки вийшов у політику, у мене немає розгалуженої мережі і людей, на яких я можу покластися, немає бюджету, щоб платити людям. Тому я можу розраховувати тільки на активістів. Усіх, кого ми змогли знайти по друзям і знайомим, направили в окружні комісії. А що стосується дільничних – я навіть не брався. З 30 тис. вакансій ми закрили тільки 600.

– Кого ви вважаєте своїми найближчими суперниками?
– Будь-хто, хто йде заради того, щоб отримати владу, і каже «дайте мені повноваження, і я наведу порядок в країні», – і є мій суперник. На сьогоднішній день неможливо побудувати нашу країну зверху вниз – це відстала ідеологія. Ця система управління державою не працює.

– За кого ви маєте намір голосувати у другому турі? Припустимо, за Тимошенко чи Януковича?
– Ні за кого. Їхній час закінчився. Я збережу всі свої голоси і направлю їх на формування спільноти, де ми будемо відпрацьовувати всі речі, які закладені в моїй програмі. Добре, президент з мене не вийде, але є інший набір інструментів, який ми можемо використовувати для формування та закріплення ідей, закладених в моїй програмі. Я буду закликати ні за кого не голосувати, тому що, коли ти голосуєш, ти укладаєш контракт. А я вважаю, що укладати контракт зі злом не можна.

– Ставши президентом, ви обіцяєте в першу чергу опублікувати бюджет секретаріату президента? Чи не дрібнувато для першої особи держави?
– Мається на увазі оприлюднити дані про фінансування всіх підлеглих президенту структур. Ми повинні бачити, як витрачаються гроші! Якщо громадяни не бачитимуть цього, не буде жодної довіри до того, що відбувається в країні.

– У вашій програмі не згадуються такі популярні теми, як НАТО, відносини з Росією, мови…
– Ці теми придумані владою для того, щоб відволікти громадян від основних проблем. Тому в мене немає цих популістських речей, які на сьогоднішній день не є пріоритетними. Наприклад, НАТО. Всі політики чудово розуміють, що ми не готові вступати до альянсу, ми не відповідаємо навіть самим базовим вимогам цієї організації. Я не кажу вже про те, що громадяни України взагалі не знають, навіщо нам це НАТО треба. Думаю, і політики цього не знають

– Складається враження, що у вас особисті рахунки з владою.
– У мене однозначно особисті рахунки з владою. Вона не дає жити мені і моїй родині. Наш ресурс постійно розкрадається, з нас роблять корупціонерів. У мене крадуть податки, які я плачу, – їх хтось постійно забирає, і вони не доходять до тих, хто повинен їх отримати. І в результаті ми змушені самі, без допомоги держави, з кимось домовлятися про свою особисту безпеку, розраховувати на своє власне медичне обслуговування. Дивлячись на все це, найлегшим рішенням, звичайно, було б виїхати за кордон. І таке питання дійсно стояло. Був вибір – їхати з України або, якщо залишатися, то впрягатися і боротися. Я вибрав друге.

– І все ж, скільки відсотків ви розраховуєте отримати на виборах?
– Я не рахую відсотки. Моє основне завдання – познайомити громадян України з програмою, ідеологією, з якою я виходжу, і, якщо я буду почутий на цих виборах, значить, я стану президентом. Якщо ні – однаково це мій внесок у розвиток нашої країни.