Кандидат на пост Президента України Олег Рябоконь: «Зробіть мене інструментом для виправлення економічної ситуації в Україні»

23/12/2009 Новини і Публікації

«ФінЗах» продовжує публікацію серії інтерв’ю з усіма кандидатами на пост Президента України. Наш сьогоднішній співрозмовник – достатньо відома персона у вузьких юридичних колах, проте рядовим громадянам він практично незнайомий. На що ж він розраховує, і яким чином юрист зі світовим іменем збирається змінити брудну українську політику? Розповідає претендент на пост Президента України Олег Рябоконь.

Стезя кандидата

Він вірить у закон і не вірить тим, хто говорить, що відомчих бюджетів на державні потреби не вистачає. Кандидат на пост президента України Олег Рябоконь заявляє: я готовий бути інструментом для створення громадянського суспільства в нашій країні, і заради цього погодився внести своє ім’я у виборчий список.

При цьому ні де-юре, ні де-факто він не є представником будь-яких політичних структур, сил або організацій. Тому словосполучення «політична кар’єра» у його біографії просто немає. Зате є пристойний досвід становлення та управління бізнесом: з 1997 по 2009 рр.. – він є засновником та керуючим партнером (генеральним директором) юридичної компанії «Магістр & Партнери» (нещодавно відбулася зміна назви фірми на Magisters).

Що ж до роботи Олега Рябоконя радником при різних міністерствах-відомствах, то це було консультування на громадських засадах, уточнює прес-секретар кандидата Олена Діль. І додає, що запрошення на громадські посади стало можливим тільки тому, що пан Рябоконь має відповідні для такої відповідальної роботи професійні досвід і знання.

Свого часу Олег Васильович ратував перед світовою спільнотою за закріплення за нашою державою статусу країни з ринковою економікою, консультував уряд з питань вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) і очолював урядову групу експертів з формування Єдиного економічного простору для України, Росії, Білорусі та Казахстану. Зробив свій внесок і в проведення в нашій країні Чемпіонату Євро-2012, адже пан Рябоконь є радником УЄФА з питань Євро-2012.

А зараз професійний юрист заявляє про свої політичні амбіції. Які ж у нього є аргументи для їх реалізації?

Про податки і «відкати»

ФЗ: – Зараз одне з найактуальніших питань – неповернення податку на додану вартість (ПДВ) для підприємств. Чиновники кажуть, що для цього в держбюджеті немає коштів. Що ви думаєте з цього приводу?

О.Р.: – Дії Президента (Віктора Ющенко – ред.) на сьогодні залишаються за рамками нашого можливого обговорення і прийняття рішень. А я вважаю, що Президенту даються повноваження, щоб усі ці речі контролювати: у бізнесі всі знають – якщо говоримо про «відшкодування ПДВ», значить, мова ведеться просто про корупційну схему, про «відкати». Звичайно, Президент повинен вплинути на цю систему, адже всі правоохоронні органи знаходяться в його розпорядженні.

ФЗ: – Як ви, працюючи на посаді Президента, вирішили б проблему повернення ПДВ?

О.Р.: – Я б зробив три-чотири показових розслідування за цими «відкатами». Тоді б неприкрите бажання використовувати бізнес відразу б поменшало. Я вважаю, що корупція боїться світла. І насправді корупцію треба зробити невигідною – легально вирішувати питання має бути так само просто, як зараз – за допомогою корупції.

Чому українці вирішують питання саме через «відкати»? Все просто: віддав гроші – отримав рішення! Але так має працювати держава на офіційному рівні: заплатив до бюджету – питання вирішилося. Без всяких затягувань, і щоб у чиновників не було можливостей трактувати те чи інше положення по-різному! А як зараз насправді: він – Чиновник, вирішив сьогодні так, а завтра – інакше.

З іншого боку, існує питання виконання і дотримання закону. Зараз система влади будується на тому, щоб «покривати» один одного: якщо скандали між чиновниками, політиками і виникають, то ми однаково не бачимо їх розв’язання. У нас немає розуміння, що сталося! У пресі можна прочитати, що його відпустили на поруки, а потім через шість місяців – раз – і вся ця справа взагалі зникла зі сфери обговорення публічного порядку.

Я вважаю, що потрібно використовувати пост Президента та його повноваження для того, щоб такі теми не зникали, щоб постійно були на слуху. Адже через механізми цивільного контролю – а це якраз ті механізми, які, насамперед, мають вплинути на рішення, ми не допустимо замовчування важливих справ. Потрібно постійно інформувати громадськість аж до остаточного ухвалення рішення за кожним фактом хабарництва.

Єдине, чого може боятися сьогодні чиновник, це – розголошення інформації. А чому? Тому що кожен чиновник однаково живе в нашій країні, однаково у нього є сім’я, однаково у нього є хоч якісь залишки совісті, і якщо друг, кум, сват – допоможе, покриє – то від громадської думки, громадського осуду не сховаєшся!

З цієї точки зору, я вважаю, Президент може використовувати свою владу для того, щоб такі факти не зникали – з екранів, зі сторінок газет, щоб про це постійно говорили. Хабарники повинні стати ізгоями в нашому суспільстві. Я вважаю, що навіть без якихось запаморочливих штрафів і покарань – одне тільки публічне засудження самого факту хабара може істотно поліпшити ситуацію в країні.

ФЗ: – Що потрібно зробити, щоб в Україні збільшилися податкові надходження до бюджетів?

О.Р.: – Сьогодні ми живемо в одній з найбільш корумпованих країн світу. «Не давати» хабара в нашій країні неможливо. І це буде тривати доти, доки не буде встановлено контроль за владою з боку громадян. Тому починати потрібно з маленьких кроків. І ці інструменти контролю вже є, їх потрібно використовувати, і вчитися ними користуватися грамотно.

Платити податки в Україні сьогодні невигідно. Вигідніше й ефективніше не платити. А коли все-таки щось сплачується до бюджетів – у вигляді податків, штрафів, – гроші потрапляють в державу тільки частково. Але якщо ці податки і штрафи платить тільки маленький відсоток людей, то їхній голос не чути. Вони в меншості відносно тих, хто не платить.

Якщо сьогодні підприємець почне жити за законом, у нього бізнесу не буде зовсім. Він буде платити податки, але прийде податкова інспекція, знайде якусь заковику і закриє його назавжди. Логіка нашої людини в цьому випадку зрозуміла: нехай податкова прийде до мене один раз, я їм раз заплачу і залишусь я, і з прибутком, і з бізнесом.

Щоб створити нову систему – для тих, хто не входить в коло чиновників, потрібно об’єднуватися і відпрацьовувати принципи, правила, за якими хочемо жити. Ось це і буде основним завданням громадянського суспільства.

ФЗ: – Які конкретні кроки ви пропонуєте для боротьби з корупцією?

О.Р.: – Один з моїх перших указів буде присвячений прозорості доходів і витрат держбюджету та бюджетів окремих держорганів, які входять в систему влади Президента. Без цього розмови про боротьбу з корупцією залишаться розмовами. Люди повинні бачити, що насправді відбувається і куди витрачаються їхні гроші.

Другий момент – це декларації чиновників. Про це дуже багато говориться. У президентську кампанію преса якраз показує звіт за цими документами. Як вони заповнюються і ведуться, всі знають. Доки ми не побачимо витрат чиновників, всі цифри, які записані в деклараціях, можуть лише викликати в нас посмішки. При розумінні стилю життя того чи іншого чиновника, їх мізерні доходи в декларації не в’яжуться з реальними прибутками.

Тому ще один з моїх перших указів буде спрямований на те, щоб чиновники фіксували в деклараціях, як доходи, так і витрати. Почнемо з чиновників Секретаріату Президента.

Для мене система влади – це як багатоквартирний будинок з безліччю під’їздів. І я вважаю, що потрібно починати прибирання з одного під’їзду, а не розпорошуватися на все відразу. Спочатку наведемо лад у своїй хаті – адміністрації Президента. Потім покажемо, що може бути чисто, а далі – зробимо проекцію цього досвіду на інші під’їзди. Зокрема, система влади Президента має бути переведена під контроль громадянського суспільства, тоді ми зможемо це зробити і з іншими органами влади.

ФЗ: – Ваші рецепти боротьби з корупцією в судовій системі? Як ви збираєтесь цю систему реформувати?

О.Р.: – Я буду говорити про ті процеси, на які Президент зможе впливати безпосередньо з перших днів перебування на посаді. Це, насамперед, стосується призначення судді на перший строк.

На сьогодні немає твердих кваліфікаційних вимог при призначенні судді на перший строк. Я пропоную зробити наступне: до того, як Президент ставить свій підпис, йому на стіл кладуть доповідь, в якій містяться кваліфікаційні та морально-етичні характеристики претендента.

При підборі персоналу в бізнесі на відповідальні посади, ми всі ці питання вирішуємо в рамках свого бізнесу: проводиться перевірка з систем безпеки, проводиться перевірка, скажімо, з досвіду попередньої роботи.

Я вважаю: у кожної людини є своя історія. І ті люди, які претендують стати суддею, щоб вершити наші долі, повинні бути кришталево чистими і професійними. Якщо такими якостями вони не володіють, тоді права судити у них бути не повинно.

Крім того, я б взагалі прибрав можливість будь-якого адміністративно-фінансового впливу на судову систему. Вона повинна фінансуватися таким чином, щоб будь-який адміністративний вплив було виключено. Той, хто тримає в руках фінанси, диктує свої умови суддям.

ФЗ: – Як на це може вплинути громадськість?

О.Р.: – Громадяни України зможуть на це вплинути, коли поставлять під контроль владу. Без цього, якою б золотою не була людина на посаді Президента, вона однаково нічого не зробить з цією системою. Тому що всі його потуги будуть розбиватися об скелю, вибудувану системою. Тому на початковому етапі можна говорити лише про можливості Президента і його першого рішення в рамках повноважень.

Щоб здійснити серйозну реформу, її необхідно проводити через законодавчий орган. Ми тут в будь-якому випадку нічого не зробимо з повноваженнями Президента: законодавчий орган (Верховна Рада) не зацікавлений в розширенні повноважень глави держави. З іншого боку, доки не буде контролю з боку суспільства над законодавчим органом, проводити будь-які реформи неможливо, вони не пройдуть. І який би ідеальний текст законопроекту не був поданий, як тільки він увійде в м’ясорубку законодавчого органу, від документа залишаться ріжки та ніжки.

Отже, все замикається на повноваженнях Президента, а саме – він може призначати суддів на перший термін, і забезпечити передачу контролю за владою громадянам. Тільки коли громадяни відчують свою силу, можна говорити про серйозні реформи, які стосуються як земельної реформи, так і інших напрямів.

Про свободу слова, її бюджет та валюту оплати

ФЗ: – А як ви плануєте «підігрівати інтерес» в суспільстві до того чи іншого правопорушення з боку чиновника, якщо наприклад, господар телеканалу візьме і скаже журналісту: не писати про це чи не говорити, або не показувати?

О.Р.: – Як це було в Давньому Римі – кожне засідання Сенату закінчувалося словами: «Карфаген має бути зруйнований». Ось точно так і Президент, а, може, кожен у своєму публічному виступі, повинен буде постійно повертатися до цієї теми – і розповідати, розповідати, розповідати. Є й державні телеканали, і комерційні, які зацікавлені у фінансових коштах. І на таку інформаційну політику слід виділяти певний бюджет.

ФЗ: – Як би ви вважали за краще вирішувати питання з валютним регулюванням ринку? Який можете запропонувати захист від валютних ризиків?

О.Р.: – Я не фінансист, але, разом з тим, маю досвід управління великим бізнесом, який залежить від валютних ризиків. Як для кожного керівника, для мене важлива стабільність: я повинен мати можливість розраховувати свій бюджет, як мінімум, на один рік, для того, щоб якісно планувати свою діяльність. І будь-які валютні скачки, дуже боляче б’ють по бізнесу. Особливо, якщо ми говоримо про бізнеси, в яких сировина та матеріали купують за валюту, а реалізація відбувається у національній валюті.

Виникало запитання: на якій підставі в Україні, де, на думку влади, станом на липень 2008 року була найбільш стабільна і міцна валюта, і прем’єр-міністр заявляла: я вам гарантую, що гривня – це найкраще заощадження, якщо у вересні місяці виявляється, що це далеко не так?

Виявилося тоді, що вибухає весь фінансовий ринок; що Національний банк за незрозумілими схемами виділяє «Надра Банку» 5 млрд. грн на підтримку банкоматів, а через два місяці ці 5 млрд. грн втратили половину вартості.

Так ось моя думка: нинішня система не зацікавлена в стабільності. Бо коли є стабільність, якщо є прозорість, то влада не може заробити: система не працює! Тому я, безумовно, за те, щоб була стабільність валюти. Коли я стану Президентом, я буду стежити за тим, щоб 5 млрд. грн не виділялися з незрозумілими схемами, незрозумілому банку.

Ось у цьому і є завдання глави держави: стежити за тим, що відбувається, не втручатися, але стежити, з точки зору дотримання закону.

Про «курсові гойдалки»

ФЗ: – Як встановити стабільність, передбачуваність валютного курсу і як, на вашу думку, цьому може посприяти Президент?

О.Р.: – Відповідь дуже проста: це дотримання закону. Якщо в нас буде дотримуватись закон, у нас буде стабільність. Тут ми зачіпаємо дуже глибокі фінансові відносини, баланс, імпорт-експорт, наявність грошової маси тощо. Якщо ми говоримо про те, що протягом двох днів фактично виділяються півтора мільярда гривень у країні-банкруті, то виникають питання: «Звідки вони беруться?» і «Куди вони підуть?»

При такому розбалансованому валютному ринку виконуються відмінні від стабільності, зовсім інші завдання. Про які конкретні механізми ми можемо говорити? Ми сьогодні можемо говорити про хеджування (валютних ризиків – ред.), а завтра схема валютного шахрайства на рівні держави поламає систему хеджування. Коли ми маємо такі «широкі гойдалки» для зміни курсу валют в чиїхось особистих інтересах, то, я вважаю, жоден з інструментів, які прийняті в світі й діють, не буде доведено до повної реалізації в Україні.

І важливо розуміти (нехай я зараз озвучу позицію людини, яка не є фінансистом): зараз стабілізація курсу не є по суті такою, хоча дійсно щось змінилося в порівнянні з тією істерією в кінці минулого року, коли взагалі все зупинилося, і ніхто не знав, куди рухатися. Зараз стабілізація курсу валют відбулася. Але за рахунок чого? За рахунок грошей МВФ, які зайшли в Україну, і десь тут, з вашого дозволу, «розмістилися».

Я, наприклад, не маю інформації про те, де саме ці кошти «розмістилися». І стежачи за екранами телевізорів, бачу: будь-яка спроба розібратися з тим, куди поділися ці гроші, відразу ж впирається в масу взаємних звинувачень і фрази: «Це ви у всьому винні!». Після чого все закінчується.

Тому сьогодні ми повинні говорити, насамперед, про те, що чиновницька система використовує ці кошти для особистого збагачення.

Митниця буде електронною?

ФЗ: – Як ви бачите спрощення митних процедур? Чи є взагалі, на вашу думку, необхідність у цьому?

О.Р.: – У цьому напрямку законодавство у нас досить непогане. Але питання, як завжди, упирається в підзаконні акти і в те, як чиновники на місцях приймають рішення (не кажучи вже про якість прийнятих документів).

Я дуже сподівався, що з часу вступу до СОТ у нас істотно покращиться ситуація. Адже начебто є блок європейського законодавства, який можна повністю імплементувати в Україні. І все нібито кажуть, що так і роблять. Але одна справа – це коли ти дивишся на закон, а інша – це коли застосовуєш.

Чому європейське законодавство не працює в Україні? Тому що сьогодні працювати «чисто» для імпортерів-експортерів не вигідно. Насамперед, не вигідно імпортерам. Тому що існують дірки в кордоні, про які ми багато і довго вже говоримо. І, по суті, якщо людина ввозить на законних підставах цю, припустимо, ручку для письма із собівартістю 5 грн, то вона не може її продавати дешевше після сплати всіх мит та податків на митниці. Але хтось інший, котрий завіз таку ж ручку по «сірому» імпорту, запропонує її до продажу за 3 грн. Тому що це – несплачені митні збори, несплачений ПДВ, і таке зниження ціни в такому випадку можна собі дозволити. Тому говорити про лібералізацію до наведення порядку в цій сфері неможливо.

Щоб цього не було, треба відформатувати підзаконні нормативні акти так, щоб їх неможливо було трактувати по-різному. Щоб не спокушати чиновників на місцях пояснювати написане чорним по білому своїми словами.

Я вже неодноразово чув словосполучення «принцип єдиного вікна», і воно вже в нас прижилося, але на практиці – його немає. Якщо б ми вийшли на митниці за принципом «єдиного вікна» і папірця, а бажано електронної заявки, я думаю, це б істотно поліпшило ситуацію.

ФЗ: – Що б ви запропонували для нейтралізації питання в цілому по торговельних бар’єрах між Україною та розвиненими країнами?

О.Р.: – Як Президент, я буду відповідати за зовнішню політику і, відповідно, за зовнішньоекономічні питання. Я вважаю, що ми повинні скористатися досвідом Європейського союзу, США. Слід створити Офіс, який відповідатиме за зовнішньоторговельну політику в цілому. При цьому Офіс повинен мати повноваження, щоб вести переговори на міжнародному рівні, мати повну інформацію про те, що відбувається в країні з точки зору цілковитого регулювання нашої зовнішньоекономічної діяльності. Зараз же, як ви знаєте, ці питання вирішуються в десятках різних відомств, і часто вони працюють один проти одного.

ФЗ: – Такий Офіс повинен буде працювати під керівництвом безпосередньо Президента, чи Кабміну?

О.Р.: – Мова йде про систему влади Президента. Адже, якщо Президент відповідає за зовнішню політику, відповідно, Офіс має входити в президентську структуру. Повинен бути політичний центр прийняття рішень, тому що багато в чому від цього залежить результат переговорів з іншими країнами.

ФЗ: – Чи є у вас програма з модернізації українського виробництва?

О.Р.: – Я б із задоволенням, як Геркулес, взявся б відразу за все, але я не міфічний герой і за все відразу взятися не можу. При цьому чудово розумію, що без модернізації, без державної підтримки на сьогодні неможливо підняти нашу економіку. І я буду всіляко сприяти тому, щоб і перша, і друга з’явилися.

Земля повинна продаватися прозоро

ФЗ: – Що слід додати в наше законодавство, щоб земля продавалася за ринковою ціною?

О.Р.: – Я переконаний, що право власності на землю – оренда або володіння, має бути фінансово привабливим інструментом. На сьогодні змінити що-небудь на селі без залучення фінансових ресурсів неможливо. Щоб цей інструмент був фінансово привабливим, повинна бути прозорість угод і простота взаємин: саме це і є право, яке має бути переданим, закладеним, для того, щоб фінансові інститути могли цими правами розпоряджатися згідно з договором.

Зараз те, що відбувається з українською землею, буде повторюватися. І знову мені доводиться повторити свою тезу, яка вже звучить як мантра: без самоорганізації суспільства ми нічого не змінимо у нашій державі, а без того, щоб поставити владу під контроль, нічого не зміниться.

Земельна реформа з тією армією чиновників, яка розростається, земельні питання й далі використовуватимуться для особистого збагачення влади на шкоду громадянам. Землі багато, ще не всю забрали, відповідно, все буде й далі тривати.

Законодавства для врегулювання законних угод із землею достатньо, але ті селяни, які мають паї, – роз’єднані. І вся система влади працює проти кожного індивідуально – для того, щоб вони не могли скористатися своїми правами.

Порядок треба наводити з того, безпосередньо, що ось уже є закон, і закон повинен дотримуватися. І треба всі процедури по землі зробити прозорими. Я не бачу жодної проблеми в тому, щоб усе велося за електронними документами: один такий документ, один запис на всю країну, який можна буде побачити і подивитися, кому належить та чи інша ділянка, де, в якому районі знаходиться тощо.

Насправді зробити це просто, але доки влада неконтрольована, вона робить все в своїх власних інтересах.

ФЗ: – Ви, будучи на посаді Президента України, могли б урегулювати ці питання?

О.Р.: – Це не входить у повноваження Президента. Але у глави держави є вплив на правоохоронні органи. Він повинен через свій вплив показати, що цей зв’язок, цей президентський контроль працює. Закон повинен діяти для всіх.

Про реальність контролю з боку суспільства за владою

ФЗ: – Досвід яких країн з побудови громадянського суспільства вивчався вами, і які з методів, на вашу думку, можна імплементувати в Україні?

О.Р.: – Досвід різних країн. Але мені дуже подобається Швейцарія і, мабуть, не помилюся, якщо припущу, що ми всі хочемо жити як у Швейцарії. Я вивчив, як їм вдалося склеїти 26 кантонів. Тобто заслуговує на увагу те, як вони домоглися єдності у питанні національного середовища, хоча за своєю суттю це багатонаціональна держава.

Доки не була прийнята Конституція, швейцарці постійно конфліктували на міжетнічному та релігійному ґрунтах. Конституція дала можливість кожному швейцарцеві ініціювати прийняття чи скасування того чи іншого закону. Як на рівні територіальної громади, так і на рівні держави. І ці методи, вважаю, варто взяти на озброєння.

Є також досвід найближчих сусідів, які вже пройшли цей шлях: це Східна Європа, Польща, дуже корисний досвід Росії. Для нас цей досвід тим більше незамінний тому, що так ми бачимо вирішення схожих ситуацій, і як вони вирішувалися крок за кроком в країнах, де живе народ зі схожим менталітетом.

ФЗ: – Скільки років нам знадобиться на реалізацію цього досвіду?

О.Р.: – Я вважаю найближчих п’яти років для Президента достатньо, щоб відбудувати фундамент. За наступні п’ять років ми можемо побачити кардинальні зміни.

ФЗ: – Скільки часу знадобиться на те, щоб легалізувати на Україні Громадські Громадянські ради при Президентові України, за заснування яких ви боретеся? На сьогодні, як відомо, Громадська рада не прописана в законодавстві як структура з правовим статусом, відповідно, не відпрацьований механізм участі громадян в управлінні державою саме через Громадянські ради.

О.Р.: – Звичайно, необхідно це питання врегулювати на законодавчому рівні. Але я вважаю, що вже в існуючому законодавчому полі є можливість задіяти певні механізми, використовуючи повноваження президента країни. Я, як людина, що побудувала свій бізнес у нас і за кордоном, розумію: є сенс рухатися крок за кроком. Інакше сьогодні законодавчо влада не дозволить пропустити введення контролю громадян за собою. Сьогодні це неможливо.

Щоб був ефект, потрібно обрости силою. Щоб обрости силою, потрібно навчитися грамотно контролювати владу. Я вважаю, що робити це, за прикладом Швейцарії, зможе кожен – незалежно від статі, віку чи професії.

ФЗ: – Хто буде контролювати Громадянські ради?

О.Р.: – До складу Рад будуть входити представники громадськості, різних верств, організацій, асоціацій. Ось ці люди і будуть одночасно проводити контроль. І ми всі повинні розуміти: такі форми самоорганізації – це ефективні форми контролю за владою.

Але доти, доки громадяни України не знають, чого вони хочуть, жоден лідер цієї країни не зможе реалізувати поставлені завдання. І жоден лідер не змінить Україну, якщо він буде нав’язувати якесь своє бачення. Я вважаю, що ми повинні повернутися до витоків.

По-перше, ми всі повинні стати платниками податків. Сьогодні у нас платники податків – це корпорації, які сплачують податки за нас. Громадяни, можливо, не розуміють, що податок – це плата за послугу і, оскільки фактично ми не є платниками, ми й не запитуємо, яка якість послуги надається нам владою. Ми повинні вивести громадян на рівень розуміння, що насправді, держава – це ми, держава – це наша власність. І, крім того, ми повинні знати, чого ми хочемо від цієї держави, і яку ми хочемо державу. І, відповідно, основи Конституції повинні формулювати ми, а не якийсь розумний дядько, який буде нам зверху спускати своє бачення і говорити, що це буде добре.

От ви можете сказати: двопалатний парламент – це буде добре? Ось я, наприклад, не думаю, що це буде добре. Але тоді виникає питання, чому в нас, у громадян, які є власниками держави, ніхто не питає, як нам жити в нашій власній державі? А це основна проблема нашого суспільства: те, що під час Радянського Союзу держава була для нас всім, і вирішувала всі наші питання, і тому не давала нам навіть можливості зробити крок. І от радянська система перевантажилась, впала – і утворилася ніша.

Ми, як громадяни, звикли отримувати все від держави, не маючи відповідного досвіду державного управління. Ми знову відійшли і вирішили, що цю нішу має хтось заповнити, а нам – не під силу, і ми не заповнимо. Тоді й з’явилася «Корпорація «Державна влада». Абсолютно безконтрольна, по суті, вона не вирішує завдань для всіх, а вирішує їх виключно для членів системи. Громадяни опинилися за бортом.

Водночас Конституція України – це на сьогодні достатня база для того, щоб громадяни усвідомили: насправді влада належить громадянам, насправді майбутнє нашої країни залежить від нас, від кожного конкретно, і відповідальність за те, якою повинна бути влада, лежить на нас.

Я часто чую: українське суспільство ще не готове взяти на себе таку відповідальність, ми не знаємо, як цим користуватися. Але, починаючи від селянина, робітника і до чиновника (хорошого чиновника), ми всі вже розуміємо: ми готові взяти на себе цю відповідальність. Так, будуть помилки. Але немає жодного навчального процесу за якого не допускаються помилки.

Однак, якщо не почати зараз, то вже через 10-15 років, боюся, якщо так піде, України, як держави, не буде. Ось така перспектива. Тому що Україну розірве внутрішній політичний конфлікт, і зовнішні сили, які зацікавлені в тому, щоб використовувати людський і природний ресурс нашої країни.

Тому я стверджую: ми абсолютно готові до контролю за владою, і потрібно починати його вводити вже сьогодні.

ФЗ: – Однак, уточніть, що ви розумієте під словосполученням «контроль за владою»?

О.Р.: – Це коли жодне важливе рішення влади не проходить без обговорення громадськості. І в будь-який момент можна поміняти владу, якщо вона не влаштовує громадян.

ФЗ: – Що потрібно зробити для розвитку такої схеми оцінювання та затвердження державних рішень?

О.Р.: – Обрати президента-представника громадянського суспільства і почати процес із самоорганізації громадян.

ФЗ: – Уявіть своє «соломонове рішення» в ситуації, коли потрібно підвищити ефективність роботи, припустимо, адміністрації Президента. Що виберете: підвищити зарплати чи набрати новий штат?

О.Р.: – «Соломонове» рішення – використовувати максимально старі кадри й залучати нові. Як керівник, я розумію: людина не може бути незалежною, якщо вона соціально незахищена. Тому держчиновник повинен бути соціально захищений. Це не завжди означає підвищення рівня оплати. Я вважаю, що тих коштів, які є в бюджетах, і яких достатньо для соціального захисту чиновників (надання соціального житла, навчання тощо), вистачить, якщо їх не будуть розкрадати.

ФЗ: – Для реалізації всіх ваших планів буде потрібна команда фахівців. Хто сьогодні входить до вашої команди?

О.Р.: – Коли мене запитують «Хто у вашій команді?», Я відповідаю завжди так: це ті, кому зараз від 30 до 40, це наше нове покоління. І ці люди, які є фахівцями в різних галузях, готові на час, скажімо, на два роки, залишити своє основне заняття, щоб на держслужбі впровадити в життя нові методи взаємодії влади з суспільством.

ФЗ: – Українці очікують приходу «сильної руки». Чи готові ви стати диктатором – заради того, щоб ваша програма, ваші реформи реалізувалися?

О.Р.: Диктатор – це всього лише інструмент. Цей інструмент з’являється, якщо люди впевнені, що інші інструменти, крім диктаторства, не спрацюють. Я проти диктаторського стилю управління. Чому? Тому що це означає нав’язувати людям щось зверху. При цьому багато хто змішують уявлення про «диктатора» і людину, що дотримується закону і примушує інших дотримуватися закону.

Я вважаю: у Президента є достатньо повноважень, а у мене – сили волі, для того, щоб закон дотримувався в нашій країні. І зовсім не обов’язково бути диктатором. Я, навпаки, кажу про те, що потрібно захистити проростання громадянського суспільства «знизу», і саме «знизу» ми повинні ставити завдання нашим політикам.