Пряма телефонна лінія в газеті «Вести Версии События»

08/12/2009 Новини і Публікації

На прямої лінії «ВВС», що відбулася 8 грудня, на дзвінки читачів газети відповів безпартійний кандидат у Президенти України Олег Рябоконь.
Тетяна Петрівна, Донецьк:
- Олег Васильович, у вашій програмі написано: «Моя ціль складається в створенні й захисті руху самоорганізації громадян. Цей рух створить згодом нову владу, що буде мати тільки ті повноваження, які делегують їй люди». Якщо інші кандидати обіцяють навести порядок у країні, то ви пропонуєте зробити це самим людям. Що таке самоорганізація громадян у вашім розумінні? Чи можуть наші люди самоорганізуватися заради досягнення певних цілей?
- Давайте скажемо собі чесно: поки ми, громадяни, не знаємо, яку ми хочемо мати державу, нам постійно будуть нав’язувати своє бачення ті, хто «нагорі». Життя за останні 18 років показало, що таке бачення нам не підходить. Важко знайти людину, яка була б повністю вдоволена тим, що відбувається в країні. Розвинені держави «харчуються» знизу: формулюється конкретне замовлення суспільства, а потім уже політики його реалізовують. І сьогодні неможливо говорити про те, що ми зможемо змінити суспільство без контролю з боку громадян. Самоорганізація – це можливість поєднуватися з однодумцями й діяти, виходячи зі спільності інтересів. Прикладами можуть служити цивільні асоціації, союзи, об’єднання, які по суті справи вирішують конкретні завдання своїх членів. На законодавчому рівні це ті ж співтовариства власників багатоквартирних будинків. Коли в селі немає газу, селяни поєднуються, скидаються й створюють фонд, щоб провести розведення труб по селу.
- Напевно, у нашій країні найефективніший вид об’єднання пов’язаний з корупцією… У вас є рецепт боротьби з нею?
- Він знову ж виходить із наших інтересів як громадян. Сьогоднішню владу можна зрівняти з корпорацією, і вона діє в інтересах своїх акціонерів. А оскільки громадяни не є акціонерами системи влади, вона задовольняє інтереси тільки своїх членів. Ця корпорація існує на двох економічних стовпах. Перший – держбюджет і вільне розпорядження держзасобами. Другий – корупція, що змазує весь цей механізм. Боротися з корупцією доти, поки ми не поставимо під контроль корпорацію за назвою «влада», неможливо, тому що саме завдяки їй порочна система влади й існує. Сама із собою добровільно боротися вона не збирається. До того, як починати боротьбу з корупцією, треба зайнятися перебудовою системи влади. А її можна здійснювати тільки через самоорганізацію громадян і постановку влади під їхній контроль. Нова модель замінить собою існуючу корупційну. Громадяни не захочуть платити двічі. Адже вони багато або мало, але платять у держбюджет. При цьому повинні ще й оплачувати узаконені побори. Цивільне суспільство захоче максимально виключити державу як посередника і платити тим, хто надає послуги – школам, лікарням… Якщо нам потрібний міст через річку, ми не повинні їхати в Київ, щоб одержати дозвіл. Ми як співтовариство повинні виділити відповідні фінанси й проконтролювати їхнє використання. Оскільки ці засоби наші, у нас особиста зацікавленість, щоб вони використовувалися по призначенню. Саме такі механізми усувають усіляку мотивацію для корупції. Остання стане невигідна. Є законодавство, і чиновник, і громадяни розуміють, що корупційні діяння карні. Але вони повинні осуджуватись й суспільною думкою.
- Яким чином можна розширити владну корпорацію шляхом введення туди нових акціонерів у вигляді народу? Є чи реальні механізми для цього в умовах чинного законодавства?
- Ми насамперед повинні зрозуміти, що держава Україна належить нам, громадянам. Це наша власність, а не системи влади. Механізм є. Це Конституція України. І ми повинні забрати те, що украла в нас система влади, поставити владу під контроль, навчитися користуватися нею. Насправді влада – це, насамперед, відповідальність, а не засіб для задоволення особистих інтересів, коли забувається про тих, хто в неї делегував і яку відповідальність треба нести. Уже є безліч інструментів, наприклад, суспільні ради при держорганах влади й органах самоврядування. Люди можуть посилати своїх представників, щоб вони брали участь у роботі суспільних рад. Принадність цього інструмента полягає в тім, що якщо людина не виконує даних йому наказів, те його швидко можна відкликати. Звітність ці органи повинні нести перед громадянами. Закон про територіальні громади є, але він не діє, тому що владі не потрібні контролюючі органи. Повноважень президента досить, щоб змінити цю ситуацію.
Михайло, Боярка:
- Скажіть, будь ласка, є чи у вашій команді, з якої ви йдете на президентським вибори, хто-небудь із відомих політиків або бізнесменів?
- У моїй команді немає відомих політиків і бізнесменів, але є багато талановитих і успішних людей, які приходять із різних сфер діяльності. Сьогодні на зустрічі в Європейської бізнес-асоціації я запитав тих, що зібралися: хто готовий піти у владу, щоб два роки відробити на пропоновану зарплату чесно й передати свій досвід? З 50 присутніх 20 підняли руки. Це і є моя команда, тільки нам не дають можливості реалізувати наявні навички.
- Тобто ви приймаєте в неї всіх бажаючих?
- Цілком правильно. Один з пунктів моєї програми говорить, що у владу необхідно наймати професіоналів шляхом відкритих конкурсів з конкретними критеріями, відповідаючи яким, людина може претендувати на ту або іншу посаду. І навіть людина з вулиці повинна мати право займати найвищі пости в нашій державі, якщо він має відповідне утворення, досвід і показав своїм професійним розвитком, що може реалізовувати важливі проекти. Адже приймаючи людей на роботу, ми обов’язково перевіряємо й відкликання колег з попереднього місця роботи, дивимося, чи не було кримінального минулого. Влада сьогодні цим не займається. Вона призначає зручних для себе людей. На жаль, завдання, які перед ними ставляться, багато в чому не дружать із законом.
Дмитро Юрійович, Київ:
- Деякі політологи говорять, що у вашій команді працюють люди Тимошенко. Це дійсно так?
- Мова йде про виборчі комісії. У мене було дуже мало часу, щоб сформувати свої виборчі комісії, тому я привселюдно звернувся до цивільних організацій, щоб вони надали своїх повноважних представників. Оскільки потрібні люди з досвідом, я не виключаю, що в комісії потрапив якийсь відсоток людей, що представляли раніше або Януковича, або Тимошенко, або Ющенко. У мене принцип набору людей був на добровільних початках, оскільки немає бюджету, щоб їх наймати. До мене зверталися зі штабів різних кандидатів і пропонували передати їм свою квоту. Але я принципово відмовив. Скільки зможу заповнити виборчкоми своїми людьми таким способом, стільки й заповню. З 197 чоловік, що потрапили в комісії, може, два-три чоловіки й працювали раніше на Тимошенко.
- Але мова не тільки про комісії. Говорять, що ви її технічний кандидат, простежуються всякі там родинні відносини… Як би ви прокоментували це?
- Як говорять: у цього дочка повія. А в нього взагалі немає дочки. От і доводь потім. Насправді ви можете судити, хто я такий, чим займався й чи буду грати в ролі підставної особи, по моєму життєвому шляху. І ви зрозумієте, що якщо я входжу в сотню найбільш визнаних юристів миру, у наглядацьку раду по Європі Джорджтаунского університету, те невже я спущуся на той рівень, щоб дозволити комусь грати із мною, як з технічним кандидатом? Я вчився в Гарварді, у Джорджтауні, в аспірантурі Московського інституту міжнародних відносин. Я такий, як я є. І сьогодні я відмовився від дуже прибуткового для мене бізнесу по одній дуже простій причині: я сьогодні не бачу майбутнього в нашій країні для моєї родини, як і для мільйонів родин у всій Україні. І в мене був вибір: або виїхати із країни, або від усього відмовитися й піти в президенти. Мене запитують: а чому ти раніше цього не зробив? Так тому що не планував. Коли я прийняв рішення, тоді й почав це робити. А друзі й знайомі є скрізь – і в Бюті, і в Партії регіонів… Я ж працював позаштатним радником багатьох урядів і багатьох міністрів. Ніхто це не згадує. А згадують те, що сьогодні вигідно згадати в певнім світлі. Дайте мені можливість провести дебати з Юлією Володимирівною, і ви зрозумієте, хто я такий.
Вікторія, Київ:
- Де можна довідатися про вашу передвиборну програму? Я не бачила агітаційних наметів і в газетах про вашу програму теж не читала…
— Із програмою можна познайомитися на моєму особистому сайті riabokon.com і на офіційному сайті ЦИК. Буде також офіційна публікація в «Урядовому кур’єрі» і «Голосі України».
Семен, Бровари:
- Які причини спонукали вас, цілком успішного, відомого юриста, зайнятися політикою? Адже сьогодні абсолютна більшість громадян України впевнені, що політика – це брудна справа, а майбутні президентські вибори – це всього лише фарс, шоу, що ніяк не вплине на життя людей.
- Я и почав займатися політикою, щоб показати людям, що є альтернатива. Що те, що нав’язує сьогоднішня система влади – це спектакль, і ситуацію можна змінити. І саме своєю апатією ми дозволяємо цьому спектаклю тривати. Я вважаю, що він повинен припинитися в нашій країні, тому що інакше ні для вас, ні для мене майбутнього в цій країні немає. Якщо нас, однодумців, хоча б двоє, то це вже більше, ніж один.
Владимир Омелянович, Київ:
- Яке повинне бути відношення цивільного суспільства до кланово-олігархічної влади, національній ідеї України? Яка повинна бути його фінансова основа для здійснення його цілей і завдань?
- Основна мета – допомогти людям визначитися, де ми живемо, і яке майбутнє хочемо для себе. Після розвалу СРСР утворився вакуум, адже тоді всі питання соціального життя вирішувало державу, що взяла на себе всі повноваження. По ідеї, ми, як громадяни, повинні були б цей вакуум заповнити й сказати, що приймаємо повноту відповідальності на себе й формуємо владу. Але цього не відбулося, тому що в нас не було навичок і розуміння того, що таке державна влада. У цей вакуум увійшла корпорація людей, які не були більше зв’язані відповідальністю, зробили свої швидкі капітали. Для них порушувати закон було принципом життя. На сьогоднішній день ми бачимо, що державна влада приватизувалася. Кілька тисяч чоловік контролюють і її, і 46 мільйонів громадян країни. Фінансові ресурси? Так держбюджет – це наші гроші! Чому Америка така країна, як є? Тому що там у всіх чітко вбите в голову: чиновник служить платникові податків, а той утримує державу. У нас же що виходить? Ми, платники податків, платимо за зміст чиновника, а той потім говорить, що ми повинні ще й хабара давати за це. Якщо ми одержимо контроль над владою, то одержимо й контроль над власними фінансами. І я вважаю, що в довгостроковій перспективі ми повинні перейти до того, що кажний громадянин буде вирішувати, за що й коли він платить. В існуючій сьогодні системі центри збору грошей від нас вилучені. Все відбувається на рівні владної корпорації. Ми не запитуємо у влади: а що ви за наші гроші зробили? Податок – це плата за держуслугу, і якщо я плачу його, те маю право запитувати, оскільки я утримую чиновників, а не вони мене. Вони надають погані послуги, і чому я повинен ще за це хабара платити?
Людмила, Миколаїв:
- Як ви вважаєте, для того, щоб зменшити корупцію, може, потрібно засадити пару чиновників, щоб інші боялися хабарничати?
- Напевно, це найпростіший шлях, що може пообіцяти кожен. Але сьогодні, який би розумний і харизматичний лідер не був, один на один із цією системою він не впорається, тому що вся система живе за рахунок хабарів. Ми живемо в одній із самих корумпованих країн у світі, і говорити про те, що ми не є учасниками цієї системи, смішно. Ми всі залучені в неї. Немає виключень. І я вважаю, що доти, поки ми чесно про це не скажемо, як би нам не було соромно, і не захочемо змінити положення речей, нічого не зміниться.
Суспільні ради можуть допомогти нам навчитися правильно користуватися владою. До різких змін громадяни теж не готові. Система всіх нас переробляє під себе й нав’язує нам свідомість того, що ми нічого не можемо. Пост президента необхідний мені, як представникові цивільного суспільства, щоб захистити цей рух. Якщо я спробую очолити корупційну систему, то незабаром побачу, що всі навколо стає лише гірше, ніж було до цього. Сьогодні єдиний порятунок – через цивільну самосвідомість і відповідальність за наше загальне майбутнє.
Анатолій Миколайович, Київ:
- Які ваші пріоритети як майбутнього президента в зовнішній політиці?
- Я вважаю, що всі рішення, які приймаються, повинні виходити, насамперед, з економічних і політичних інтересів наших громадян. Тому в мене немає якогось окремого вектора, що вказує: «потрібно дружити з тими». Політики, які прикриваються спорідненням або сусідством з тією або іншою зовнішньою силою, прикривають тим самим свої власні недоробки й нездатність вирішувати поставлені завдання. Україна повинна мати незалежну думку на зовнішній арені й відстоювати інтереси своїх громадян. Якщо президент приймає серйозні рішення з більшими наслідками для суспільства, то я вважаю, що вони повинні прийматися тільки за узгодженням з людьми.
- Ви маєте на увазі необхідність референдуму із приводу вступу в НАТО і Євросоюз?
- Так. Референдум – це один з інструментів. Ми можемо проводити суспільні слухання, які в нього переллються. Сьогодні завдяки владі референдум як механізм не працює. Але рішення все-таки повинні прийматися нами, а не політиками.
Микола Прокофьевич, Сімферополь:
- Як би ви оцінили підсумки президентства Ющенко? Що досягнуто, і що програно?
- Багато чого зроблено для волі. Може бути, вона десь граничить із анархією, але все-таки це воля. Сьогодні ми маємо можливість сидіти й міркувати, критикувати владу.
- Може, така воля – від його байдужості?
- Я завжди оцінюю керівників за результатами. Незалежно від того, що вони говорять. Воля як результат є, і це можна зарахувати Ющенко як позитив. А ще: напевно, до нього багато хто приходили й запитували, чому ти не застосуєш силу у випадках порушення закону? І він стримався. Насправді це велике досягнення, оскільки є спокуса використовувати владу у своїх цілях. Він жива людина. Насправді Ющенко – це лідер європейської держави.
Що стосується негатива, те Віктор Андрійович не зміг забрати себе й усього, що стосується президентської влади, із загальної системи влади. Він не зміг їй протистояти й десь капітулював. Навіть при нинішній конституції він, як глава держави, має всі повноваження. І зараз нема сенсу ставити одним із пріоритетів внесення змін в Основний закон – доти, поки громадяни самі не визначилися, яка конституція нам потрібна. Я вважаю, що він цілком міг успішно діяти, тим більше, що був величезний запас довіри громадян. Це його найбільший провал. І результат його діяльності, в остаточному підсумку – країна практично на грані банкрутства. Корупція з 2005 року тільки підсилилася. Ми скотилися на 20 позицій у порівнянні з тим часом. Через корупцію, абсолютної нестабільності й нерозуміння, куди ми йдемо, іноземні інвестиції почали скорочуватися…
- А Юлія Володимирівна зуміє удержатися від подібної спокуси?
- Сьогодні вона глава виконавчої влади. Всі повноваження є – будь ласка, наводь порядок у своєму власному під’їзді, покажи приклад боротьби з корупцією. Але якщо це не відбувається, про що це говорить? Про те, що вона і є глава всього цього процесу. Виникає питання: якщо ти глава виконавчої влади – навіщо тобі президентська влада? Єдине повноваження сьогодні в президента – це впливати на правоохоронні органи. Звідси висновок: якщо є прагнення до цієї влади, значить буде прагнення її використовувати. І ми знаємо, що Юлія Володимирівна в цьому плані вже не раз себе проявляла. Вона готова.
Владимир, Київ:
- Ви відомий адвокат і знаєте судову систему зсередини. Люди б’ються зі скаргами й не бачать ніяких перспектив. Чи потрібна нам судова реформа? І що робити простим людям?
- Сьогодні будь-яка реформа, що ставить владу під контроль, не пройде. Навіщо влади самої собі вішати нашийник? Зараз треба дивитися на конкретні повноваження президента. Він призначає суддів на посаду. У мене відразу питання: а є чи кваліфікаційні вимоги, відповідно до яких він це робить? Виявляється, немає! Якщо я стану президентом, то ці вимоги протягом одного місяця будуть розроблені. Будуть створені комісії з перевірки й кваліфікаційних, і особистісних критеріїв. Суддею не може бути людина, що уже себе скомпрометував. Що стосується реформи судової системи, то я вважаю, що колись потрібно дати піднятися цивільному суспільству, показати силу системі.
- Але кожний кандидат у президенти обіцяє, що наведе порядок…
- Ви ж повинні за стільки років зрозуміти, що насправді ті обіцянки, що даються… ніхто їх не збирається виконувати. Ми можемо побачити це на прикладі попередніх президентських виборів. На Заході жоден з нинішніх наших кандидатів-політичних лідерів і шансу б не мав.
- А в нас вони мають найвищі рейтинги.
- Тому що вони самі їх придумують для себе. Я не вірю жодному рейтингу. Насправді більшість людей ще не визначилися. На більшість виборців впливає думка, що є фаворити. І начебто люди повинні вибирати між ними. Якщо народ зможе розрізати ці психологічні хвилі й зрозуміти, що фаворитизм отут ні при чому, і побачити, що ніхто не виконує своїх обіцянок, тоді все буде по-іншому. Люди, які зараз сидять у болоті й не бачать чистого джерела, думають, що так скрізь. Як тільки ми проб’ємо чисте джерело поруч, вони швидко зрозуміють, у чому різниця.
Настасія Володимирівна, Дніпропетровськ:
- Скажіть, будь ласка, який буде ваш перший указ на пості президента?
- У мене них буде п’ять. Перший – це відкриття бюджетів адміністрації президента. Треба прояснити, на що йдуть витрати. Другий – декларування чиновниками, які працюють в адміністрації президента, своїх доходів і, головне, витрат. Нинішнє положення існує, щоб замилювати нам ока. Нечесні підуть самі, але когось доведеться попросити. Третій – передача повноважень суспільним радам. Ми за рік відробимо цю систему. Четвертий – по кваліфікаційних вимогах для суддівського корпуса. П’ятий – оголошення відкритих конкурсів на посаді. У мене запитали, є чи в мене претендент на посаду глави секретаріату президента. Отож, ми оголосимо на цю посаду перший конкурс.
Підготував Сергій БУРІВ

Джерело: http://b-b-c.com.ua/