ВМГО «Спілка молодих політологів» за підтримки ВГО «Громадянський рух Олега Рябоконя» запросила експертів та учасників круглого столу «Перспективи України в контексті інтеграційних процесів» висловити свою думку щодо подальшого розвитку стосунків України з Росією та ЄС і запропонувати оптимальний варіант зовнішньополітичного співробітництва.
Кандидат політичних наук, політолог Ірина Овчар переконана, що нестабільна зовнішня політика України є віддзеркаленням політики внутрішньої. Експерт вважає, що держава має будувати зовнішні стосунки з кожною державою окремо. Найкращий шлях для України, в цьому випадку – виробити чітку стратегію зовнішньополітичної діяльності, яка б не залежала від короткотривалої політичної кон’юнктури.
На необхідності балансу у відносинах між Росією та Європейським союзом наголошує і голова КРО ВМГО «Спілка молодих політологів України» Іван Мезюхо. Однак, попереджає експерт, ані Росії, ані Європі не вигідна сильна, самостійна Україна. Саме тому «справа Тимошенко», на його думку, стала необхідною зачіпкою для обох сусідів, аби висловити своє невдоволення щодо дій влади в Україні. Завдяки своєму унікальному геополітичному положенню Україна має як багато переваг, так і багато проблем, – зазначає Мезюхо.
Колегу підтримує представник ГО «Центр політичних студій та аналітики» Інна Хомич. Вонавважає, що Україна є своєрідним мостом між двома культурами, і актуальність питання «Схід чи Захід» обумовлена, в першу чергу, історією державотворення. Адже багато часу східні і західні території України перебували під диктатом різних імперій і мали зовсім різні умови для розвитку. Тому Україна має дотримуватись паритетних правил співробітництва з обома сусідами, знайти той зовнішньополітичний курс, який забезпечить безпечну та максимально ефективну реалізацію власних інтересів. Експерт наголосила, що в основу своєї зовнішньополітичної орієнтації Україна має покладати інтереси власних громадян та задекларовану в Конституції абсолютну цінність людини для держави, оскільки саме народ є рушійною силою для розвитку кожної країни.
КОМЕНТАРІ:
Ірина Овчар, кандидат політичних наук, науковий консультант з правових питань адвокатської компанії «ЮСТІС»:
Нестабільна зовнішня політика України є віддзеркаленням внутрішньої політики. Насправді, варто будувати стосунки не з групами держав, як-то ЄС, а з кожною окремою державою. Звичайно, Україна залежить від російських енергоносіїв, але з точки зору ціннісних орієнтацій, на мою думку, краще розвивати європейський напрям зовнішньої політики. Власне, український владі варто виробити єдину позицію щодо зовнішньої політики, яка б не залежала ані від внутрішніх перетрубацій, ані від заяв лідерів інших країн. Адже політична ситуація на світовому просторі може змінюватись незалежно від інтересів української держави.
Іван Мезюхо, голова Кримської республіканської організації ВМГО «Спілка молодих політологів України», керівник проекту «Кримська політична студія», член Асоціації політологів Криму:
Завдяки своєму унікальному геополітичному положенню на євразійському континенті Україна має як багато переваг, так і багато проблем. Мабуть, Президент країни і його команда сьогодні це добре розуміють. Якщо Янукович зуміє знайти необхідний баланс між відносинами з Російською Федерацією та Європейським Союзом, - а треба сказати чесно, що цей баланс поки що, на жаль, не знайдений - тоді Україна зможе істотно зміцнити свої позиції на світовій політико-економічній арені. Проте, сьогодні ми маємо дещо іншу ситуацію. По-перше, «справа Тимошенко», стала тією необхідною для РФ і ЄС зачіпкою, яка дозволила російським та європейським політикам висловити своє незадоволення керівництвом України. Необхідно розуміти, що ані Європі, ані Росії не вигідна сильна самостійна Україна. По-друге, треба визнати, що сьогодні, в більшості своїй, українські товари не є конкурентоспроможними на європейському ринку, і в цьому випадку залишається лише один варіант: тісне співробітництво з Москвою. Найближчим часом, попри політичні заяви українського та російського керівництв, товарообіг між Україною і Росією буде стабільний. Я вважаю, що сьогодні при виробленні зовнішньоекономічного курсу керівництву України необхідно максимально утримувати тісний економічний зв’язок з Росією, однак, при цьому, підвищувати конкурентоспроможність своїх товарів до рівня європейського, щоб поступово виходити на новий для України ринок ЄС.
Інна Хомич, історик, аспірантка КНУ ім.Шевченка, представник ГО «Центр політичних студій та аналітики»:
Вже двадцять років минуло від того дня, коли Україна здобула свою незалежність, але питання «Схід чи Захід» з кожним роком лише набуває актуальності та гостроти. І це не дивно, адже з кожною зміною політичної влади в країні змінюється і зовнішній курс. Це зумовлено багатьма причинами, головна з яких полягає у фінансових та економічних інтересах країни.
Україна має надзвичайний історичний досвід «співпраці» з Росією: понад три століття значна частина України входила до складу Російської імперії, і сімдесят років була у складі СРСР. Результати такої «співдружності» нині не є таємницею. В той час коли Західна Україна у 1848 р. у складі Австро-Угорської імперії робила перші в нашій історії спроби обирати депутатів, на території Східної України, яка входила до Російської імперії, тільки у 1861 р., Олександр ІІ скасував кріпосне право. Перебуваючи під керівництвом радянської влади, Україна пережила важкі часи коренізації, «воєнного комунізму», колективізації та ідеологічного терору в усіх сферах життя.
Подібні історичні приклади вказують на те, що Україна не мала змоги здійснювати самостійну міжнародну політику у власних інтересах, оскільки перебувала під диктатом різних імперій, але саме це і змінювало умови її історичного розвитку.
Відповідаючи на запитання щодо оптимальності зовнішньополітичного курсу держави, мушу зазначити, що Україна має унікальне географічне розташування – з історичної точки зору вона є своєрідним мостом між двома діаметрально протилежними світами. І щоб не стати полем бою між ними, Україна має дотримуватись паритетних правил співробітництва з обома сусідами, знайти той зовнішньополітичний курс, який забезпечить безпечну та максимально ефективну реалізацію власних інтересів. Враховуючи історичний досвід, можу сказати, що в основу своєї цивілізаційної орієнтації «Схід чи Захід» Україна має покладати ст. 3 Конституції України, де вказується, що головною цінністю держави, в усіх сферах управління, має бути людина, а відтак і її інтереси, адже крізь сотні важких років українці змогли зберегти власні традиції, здобули державність, відродили культуру та духовність народу.
Новини і Публікації
ВКонтакте
myspace