Поганому танцюристу завжди щось заважає, так і нам, українцям, здається, що всі загрози нашої незалежност і формуються ззовні. Образ зовнішнього ворога чітко викристалізувався в мізках, причому для різних частин країни він свій. Одні вважають, що це Росія, інші - Америка.
Політики говорять, що ми одна нація, а між тим постійно зіштовхують Схід і Захід країни лобами. В залежності від того, яка політична сила при владі, вони прагнуть встановити у Львові «донбасівські» порядки, чи у Дніпропетровську – «галицькі». Принцип «розділяй і господарюй» дуже ефективний - але для чого і кому це потрібно ?
Ми станемо однією нацією, тобто державою, коли і українець, і руський, і молдованин, і єврей, і татарин повірять, що вони живуть у власній країні. Де кожен відчує себе рівним серед рівних. Мабуть, для цього нам потрібно вигадати свою «Утопію», і тоді кожний «утопянин» незалежно від національності візьме відповідальність за власну країну.
Малюючи зовнішнього ворога, спекулюючи «мовним» питанням, політики лише заводять нашу країну у глибші протиріччя, а ми залишаємося слабкими і немічними, нас використовує власний ворог. До того ж, біля цього вогню гріються зовнішні сили.
Доки ми не зрозуміємо, що насправді наша національна, культурна, історична різноманітність, багатомовність – то є наша сила, нами буде легко керувати і використовувати в інтересах купки конкістадорів, яким все рівно, яку країну їм грабувати. Ми для них – лише беззахисні індіанці, яких можна обвести навколо пальця, подарувавши дзеркальце, яке начебто показує «твого ворога».
Час зрозуміти, що ворог давно живе в нашій власній хаті, і питання лише в тому, коли нарешті дії наших можновладців будуть настільки «дурними», що ми всі прозріємо, де є вороги.