Артеменко К. І. : “Розвиток громадянського суспільства в Україні”

Артеменко Катерина Іванівна, 20 років,
студентка Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана, облік і аудит, 4 курс

РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Словосполучення „громадянське суспільство” швидко прижилось в лексиконі пересічних українців. Це вже означає, що тема трансформації українського суспільства є актуальною. Особливо, для незалежної України, яка обрала європейський шлях розвитку. Дуже часто доводиться чути від українців, мовляв: „Досить вже проситись в Європу, це принизливо!” І це істотно. Але, з іншого боку, можна зрозуміти і європейців: небезпечно працювати з країною-партнером, де в суспільстві діють напівкримінальні закони, а політика влади є непередбачуваною. Саме тому ПАРЄ вже більше 10 років продовжує моніторинг українського суспільства, звіти якого демонструють відсутність розвинутих інститутів громадянського суспільства (ГС) і його пасивність.

Очевидно, що основним завданням для нашої громади на сьогодні є встановлення такого суспільного ладу, де небезпека руйнування демократії зведеться нанівець. І тільки тоді, з Україною без перестороги будуть мати справу іноземні країни. Офіційна позиція української влади чітко озвучена, до речі, екс-Міністром закордонних справ України А. Яценюком: „Наша мета залишається не змінною – інтеграція в Європу, але не заради вступу в ЄС „для годиться”, а заради громадянських цінностей і ідеалів”.
Соціальна філософія надає багато визначень громадянського суспільства. Найбільш повне і лаконічне виражає ГС як систему позадержавних суспільних відносин і інститутів, що дає можливість людині реалізувати її громадянські права і виражає різноманітні потреби, інтереси і цінності членів суспільства. Його простіше уявити „містком” між особою і державою, які сьогодні нажаль є розірваними. А от рівень його розвитку в країні визначається наявністю певних інститутів, а саме:

• добровільні громадські організації і громадські рухи, а також політичні партії на перших стадіях свого формування, поки вони ще не задіяні в механізмах здійснення влади;
• незалежні засоби масової інформації, які обслуговують громадські інтереси, оприлюднюють громадську думку;
• у певному аспекті – вибори та референдуми, коли вони служать засобом формування і виявлення громадської думки та захисту групових інтересів;
• залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (як-то суди присяжних, народні міліцейські загони тощо).
Суспільні системи, створені за такими принципами і схемами функціонують в країнах „західної демократії”.

Питання про перспективи становлення громадянського суспільства в Україні науковці і політики почали ставити лише на зламі ХХ-ХХІ століть, що має як негативне так і позитивне значення. Погано, що внаслідок відповідних обєктивних історичних обставин вирішення цього питання відкладалось неодноразово на майбутнє. Але ж українці, натомість, мають безумовну перевагу щодо використання досвіду країн світу, враховуючи вдалі кроки і помилки. Саме на прикладі економічно розвинених США, Франції, Німеччини, Великобританії, Іспанії ми можемо відповісти на питання: „Чи є громадянське суспільство запорукою економічного успіху?” Спільною рисою всіх цих економічних систем є розвинуті ринкові відносини, тому визначимо ширше: ГС є партнером ринкової економіки. Адже, дійсно, лише при високому стандарті життя у громадян є час і гроші для громадянських навантажень. Саме ринкова економіка стала запорукою конкурентоспроможності європейської продукції і вивела її в світові лідери. В США, для прикладу, до мінімуму зведене втручання держави в господарство, що збільшує ефективність економіки і загальної вигоди. Утвердження принципів ГС в цій країні також укріпило позиції малого підприємництва, що є вирішенням багатьох економічних і соціальних проблем. Превалювання корпоративної і приватної форм власності також відносять до похідних ГС. До речі, відсоток корпоративної власності в США складає „космічну” цифру близько 80%. До очевидних і необхідних для України переваг відносять зменшення відсотку тіньової економіки, яка в країнах Західної Європи складає 4%, а в Україні – 50%! Найбільш активні форми прояву ГС в США та Європі спостерігаються в сферах охорони довкілля та споживача, захисту прав людини, гендерної рівності.

Таким чином, розглянувши ГС з економічної точки зору на прикладі країн „західної демократії”, зроблено висновки про необхідність розвитку громадської активності в Україні. Процес трансформації українського суспільства є природнім, проходить і без того. Але науковці констатують протиріччя, що гальмують демократизацію української громади. Офіційний курс влади полягає у становленні в Україні ГС, і носить дещо декларативний характер, а все тому, що такий суспільний лад безпосередньо зачіпає інтереси влади. Тому така теза присутня в передвиборних програмах партій, але конкретних дій не було досі. Основними показниками розвитку ГС є рівень і якість активності громадян. За даними дослідження проведеного центром О. Разумкова , 86,2% українців не приймають активної участі у громадському житті. Причиною для таких високих показників визнають основні національні особливості українців: вкарбовані впродовж значного історичного періоду стереотипи соціально-політичного облаштування; існування в основі суспільної піраміди патерналізму; пасивність суспільства; низький ступінь усвідомлення українським соціумом таких базових понять громадянського суспільства, як демократія, права людини та верховенство закону. Головним протиріччям є те, що риса української ментальності, яка коротко виражається фразою: „Моя хата скраю!”, повністю заперечує основу ГС – активність громадян.

Розглянемо яскравий приклад з історії. На початку ІІ тис архонтом Афін став Солон, який одразу ж видав наказ: „Хто під час міжосібних конфліктів не прийме чиюсь сторону, той буде позбавлений громадянських прав”. Це вчило громадян бути володарями свого господарства не тільки на словах, а і у справах. Солон запевняв: „Там, де всі звикли бути невдоволеними, склавши руки, там владою легко заволодіє жорстокий тиран”. Його думку згодом підтвердили історичні факти, серед яких найяскравіший – фашистська Німеччина.

Отже, це, в сукупності з економічними перевагами, доводить необхідність розвитку ГС в Україні. І на сьогодні, єдиним дієвим способом підвищити активність громадян України – є запровадження адміністративно-територіальної реформи. В її основі лежить об’єднання людей в маленькі громади для захисту своїх інтересів. Але вона з тих чи інших причин гальмується владними структурами.

Список використаної літератури:
1. Розбудова громадянського суспільства в Україні (історико-політичне дослідження) / Беренштейн Л.Ю., Моргун В.А., Реєнт О.П. та ін. – К.: НАН України, Ін-т історії України та ін., 1999. – 256 с.
2. Пасько І., Пасько Я. Громадянське суспільство і національна ідея. Україна на тлі європейських процесів. Компаративні нариси. –Донецьк: Схід. видав. дім, 1999. – 183 с.
3. Відносини між державою і громадянським суспільством: Матеріали „круглого столу”. – К., 2003. – 115 с.
4. Веб-сторінка: http://cdpgs.ukrbiz.net/archive.ukrbiz
5. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000 – 312 с.